Логотип Паризька Культура 22 stycznia 2020
ЛЮДИ
Юзеф Чапський

НАЙВАЖЛИВІШІ РОКИ

1896 3 квітня у Празі народився Юзеф Чапський – син Єжи та Юзефи з родини Тун. Перші свої роки провів у Прилуках, у родинній садибі неподалік Мінська.
1915 Розпочинає навчання на юридичному факультеті Петербурзького університету.
1917 Вступає у Пажеський корпус, а згодом – до 1-го Полку Крихівських Уланів.
1918 Полишає армію. Але виражає готовність продовжувати службу тільки уже без зброї. Одержує завдання віднайти полонених офіцерів з 1-го Полку Крихівських Уланів і з’ясовує, що вони розстріляні більшовиками.
1919/1920 Служить у польському бронепоїзді „Śmiały” („Сміливий”). Бере участь у Київській операції Війська Польського. Нагороджений орденом Virtuti Militari, одержує звання підпоручика. Вступає до Академії образотворчих мистецтв у Кракові.
1923 Разом із товаришами засновує мистецьку групу „капістів”.
1924 Разом із „капістами” виїздить до Парижа.
1926 Знайомиться зокрема з Андре Мальро, Франсуа Моріаком та Жаком Марітеном.
1930 Разом з „капістами” бере участь у виставці в Галереї Зак у Парижі. Подорож в Іспанію.
1931 Виставка „капістів” у Галереї Мосс у Парижі та в Польському мистецькому клубі Polonia у Варшаві.
1932 Виставка в Галереї Віньйон у Парижі. Повернення до Польщі.
1933 Працює над книжкою про Розанова, яка так ніколи й не була видана.
1935 У Парижі пише книжку про Юзефа Панкевича. Знайомиться з Чеславом Мілошем. Бере участь у виставці „Салон 35” у Познані.
1936 Виставка рисунків Чапського в ZPAP (Спілці польських митців-пластиків) у Варшаві. Виходить його книжка Józef Pankiewicz. Życie i dzieło (Юзеф Панкевич. Життя й творчість).
1938 Авторська виставка в IPS (Інституті Польського Мистецтва); також презентує свої роботи у Львові, Варшаві, Кракові та у польському павільйоні на Міжнародній виставці сучасного мистецтва у Піттсбурзі.
1939 Юзефа Чапського мобілізують та відправляють у Краків до 8-го Кавалерійського полку. 27 вересня потрапляє у полон до Червоної Армії, інтернований у Старобільському таборі військовополонених.
1940 Переведений зі Старобільського табору у Павлищев Бор, а звідти – у Грязовку.
1941 Після підписання договору Сікорського-Майського Юзефа Чапського звільняють з табору і він вступає до Армії Андерса. Тут очолює службу розшуку польських офіцерів і солдатів, що зникли у совєтських таборах.
1942 Чапський складає рапорт про пропалих безвісти польських військових. Призначений керівником Відділу пропаганди та інформації при штабі Армії Андерса. Був одним з останніх польських офіцерів, що виїхали з Совєтського Союзу до Ірану. Починає писати На нелюдській землі.
1942/1943 Проходить бойовий шлях з Іраку через Палестину і Єгипет до Італії.
1944 Італійська кампанія. Одержує звання майора і стає керівником Відділу пропаганди та культури 2-го Польського корпусу. У Бібліотеці Білого Орла виходять його Старобільські спогади.
1945/47 Очолює представництво 2-го Польського корпусу у Парижі.
1947 У червні в Римі виходить перше число „Культури”, де надрукований нарис Чапського про П'єра Боннара, написаний після його смерті.
Чапський і його сестра Марія поселяються разом з колективом „Культури”, що прибув з Італії, в Мезон-Ляфіті, у будинку на Авеню де Корней.
1948 Демобілізується з Війська Польського.
1949 Літературний Інститут видає книжку На нелюдській землі. Виходить також її переклад французькою (перекладачі: сам Чапський та Марія Аделія Богомолець).
1950 Поїздка до Канади та Сполучених Штатів з лекціями – збір коштів для „Культури”. У червні разом з Єжи Ґедройцем бере участь в інавгураційному Конгресі свободи культури в Берліні.
1950 Перша післявоєнна виставка в Галереї Мот у Женеві.
1952 Виставки у Галереї Бенезі у Парижі та Галереї Ґрабовскі у Лондоні.
1954 Разом із колективом „Культури” переїздить до будинку на Авеню де Пуасі у Мезон-Ляфіті. Виставка в Галереї Ґрабовскі у Лондоні та Галереї Бенезі у Парижі.
1955 Виставка в брюссельському Палаці красних мистецтв (Palais des Beaux-Arts). Поїздка до Південної Америки; зустріч з Вітольдом Ґомбровичом; виставка в Ріо-де-Жанейро.
1956 Виставки в Ам'єні та в Галереї Ґрабовскі у Лондоні.
1957 Виставки в Національному Музеї у Познані та в Товаристві друзів красних мистецтв (TPSP) у Кракові.
1960 Літературний Інститут видає збірку нарисів Юзефа Чапського про мистецтво Око. Виставка в Галереї Ґрабовскі у Лондоні.
1961 Виставки в Галереї Саґітаріус у Нью-Йорку та у Галереї Бенезі у Парижі.
1962 Виставка у Торонто.
1964 Виставки в Галереї Ґрабовскі у Лондоні та у Галереї Бенезі у Парижі.
1965 Зустріч з Анною Ахматовою в Парижі. Одержує премію Фундації Альфреда Южиковського.
1966 Перша публікація Вирваних сторінок – фрагментів зі щоденника, який Юзеф Чапський вів, коли був інтернований у Старобільському таборі. Виставки у Галереї Десбрір у Парижі та Галереї Мот у Женеві.
1967 Виставка у Галереї Десбрір у Парижі.
1968 Виставка в Галереї Ґрабовскі у Лондоні.
1969 У Лондоні виходить розширене видання На нелюдській землі.
1970 Виставки в Галереї Ґрабовскі у Лондоні та в Галереї Десбрір у Парижі.
1971 Ретроспективна виставка в Галереї Мот у Женеві.
1972 Літературна премія від Фундації Ґодлєвських у Цюриху. Виставка в Галереї Мот у Парижі.
1974 У Лозанні виходить монографія Муріель Вернер-Ґаґнебен про Юзефа Чапського: Чапський, рука та простір (Murielle Werner-Gagnebin, Czapski, la main et l'espace). Виставки у Галереї Лямбер у Парижі та Галереї Ґрабовскі у Лондоні. 15 листопада разом із Єжи Ґедройцем у Цюриху зустрічається Олександром Солженіцином.
1975 Виставка в Книгарні-Галереї Ґалаксі в Парижі.
1976 Виставка в Галереї Плексус Барбари і Ріхарда Ешліманнів у Шебрі.
1977 Виставки в Галереї Дедал у Женеві та в Книгарні-Галереї Ґалаксі в Парижі.
1978 Виставка в Галереї Бріянс у Парижі. Його Wspomnienia starobielskie (Старобільські спогади) виходять у Польщі в підпільному видавництві NOWa.
1982 Помирає Марія Чапська. Літературний Інститут видає збірку нарисів Чапського Tumult i widma (Сум'яття та видіння). Виставка в Галереї Бріянс у Парижі.
1983 У Польщі видавництво Znak (Знак) видає збірку есеїв Чапського Patrząc (Споглядаючи), до якої написала вступне слово й упорядкувала Йоанна Полляк.

1985 Участь в паризькому Бієнале, де Чапський презентує десять своїх картин.
1986 Краківське видавництво Oficyna Literacka видає Dzienniki, wspomnienia, relacje (Щоденники, спогади, репортажі), упорядниками збірки були Йоанна Полляк та Пйотр Клочовський. Виставка у Варшавському Архієпископському Музеї.
1990 Перше офіційне видання На нелюдській землі у Польщі (в-во Czytelnik). Виставка у Варшавському Архієпископському Музеї. Експозиція у Галереї Бюро Мистецьких Виставок у Новому Сончі. Виставка у Галереї Кардеґарда у Варшаві. Велика ретроспективна виставка в Музеї Женіш у Веве в Швейцарії. Польське видавництво Znak видає том есеїв Чапського Czytając (Читаючи), впорядкованих Яном Зелінським.
1991 Виставка “Щоденник Юзефа Чапського” в Національному Музеї у Познані.
1992 Виставка “Юзеф Чапський. Малярство з швейцарських фондів” у Національних Музеях Кракова, Познані та Варшави. Одержує звання Почесного Професора Академії красних мистецтв у Кракові.
1993 Юзеф Чапський помирає 12 січня у Мезон-Ляфіті. Похований на цвинтарі в Ле-Меніль-ле-Руа.

У написанні даного матеріалу використані розвідки Йоанни Полляк та Пйотра Клочовського

Юзеф Чапський
Мультимедіа
ФОТОГАЛЕРЕЇ
РЕКОМЕНДУЄМО ВІДЕО
РЕКОМЕНДУЄМО АУДІО
  • Józef Czapski i jego rola w "Kulturze"

    Galeria postaci związanych z „Kulturą" i ich rola - według Wacława Zbyszewskiego ("Kultura stale wysuwa kogoś na świecznik..."). Juliusz Mieroszewski - autor tekstów, ale i człowiek, z którym listownie ustalali ważne dla „Kultury" sprawy. Józef Czapski („ambasador Kultury"). Znajomości z wojska - Paweł Zaremba, Juliusz Stempowski (jeszcze w czasach rzymskich), Stanisław Vincenz.
    Józef Czapski i jego podróż do USA w latach 50-tych (odczyty o Katyniu i zbiórki na „Kulturę"). Anegdota o jednym ze spotkań: słuchacz wtyka sto dolarów i mówi: „Panie Czapski, to dla pana. Nie na żadną kulturę, przepij pan to".
    Historia poznania Zofii Hertz z Józefem Czapskim w 1941 roku (Czapski wrócił wówczas z podróży po Rosji w poszukiwaniu zaginionych katyńskich oficerów - był nawet u Stalina). Ogromny wdzięk Czapskiego, poetycka natura. „Bujanie  w obłokach", wszystko gubił. Chuchro - „myśleliśmy, że umrze na gruźlicę". Jego szerokie znajomości (m.in. Charles de Gaulle, Andre Malraux), pochodzące jeszcze z czasów kontaktów z malarzami kapistami, dla których szukał wsparcia w arystokratycznych domach. Imponował pochodzeniem, wyglądem.
    Znajomości Czapskiego wśród arystokracji polskiej. Zachęta, by fundowali numery „Kultury" (co uczynił np. klub Polek w Ameryce, trzykrotnie wspierając kolejne numery pisma). Powrót Czapskiego do malarstwa. Jego książka „Na nieludzkiej ziemi" - wydana przez „Kulturę" w 1949 roku, a także inne utwory.
    Kolejna anegdotka z pobytu Czapskiego w USA. Zaproszenie na przyjęcie, jazda w towarzystwie dwóch pań - żony i córki gospodarza, Polonusa. I słowa tej młodszej, która chcąc popisać się znajomością polszczyzny, rzekła: „Ty stary posuń te dupę, bo mi zgnieciesz suknię...".
    Józef Czapski we Francji, jako szef placówki II Korpusu w Paryżu, wysłany przez Andersa. Ściąga ludzi kultury, wydaje biuletyn dla Francuzów, o Polsce. Odczyty, wiele kontaktów, które pomogły później zespołowi „Kultury".
    Wysyłanie listów indywidualnych do Polaków na świecie. „Stanęliśmy na nogi w maju 1953 roku" - jednego dnia przyszły 253 prenumeraty.
    Kończy się wojsko - kończą się pieniądze na placówkę II Korpusu - Czapski przyjeżdża do „Kultury".

    Wywiad Izabelli Chruślinskiej z Zofią Hertzową. Materiały do książki pt. „Była raz Kultura…"
  • Konstanty Jeleński a „Kultura"

    Konstanty Jeleński - związany z „Kulturą" prawie od początku. Pierwsze spotkanie: z Józefem Czapskim, w Rzymie (Jeleński pracuje wówczas w FAO). Miłość do dużo starszej od siebie kobiety, Fini, co niepokoi jego matkę, Irenę. Jeleński rzuca posadę w FAO i zaczyna pracować w powstałym właśnie Kongresie Kultury. Poliglota, towarzyski, oblatany w świecie, światowiec, wszędzie się czuł dobrze. "Zaprzyjaźniliśmy się". Pisał, tłumaczył, też był „ambasadorem Kultury".

    Wywiad Izabelli Chruślinskiej z Zofią Hertzową. Materiały do książki pt. „Była raz Kultura…"
     

  • Zygmunt Hertz w Armii Andersa

    Problemy Zygmunta Hertza w wojsku. Zofia Hertz w sztabie, Zygmunt - w dywizji. Pierwsza ewakuacja - wśród odesłanych: szef  biura kultury i prasy Stanisław Strumph Wojtkiewicz (będący w niełasce u gen. Andersa) oraz większość kobiet (zostają pielęgniarki, szyfrantki). Pożegnalna impreza w biurze („słabe zakąski i dużo alkoholu"). Stanisław Strumph - zwany „Pończochą" i jego sympatia - koleżanka zw. „Pralinką". Żartobliwy list Zofii do Zygmunta, wysłany pocztą polową, z opisem imprezy („Pralinka ślicznie śpiewała, Pończocha się wzruszyła").
    Skutek listu: wezwanie Zofii Hertz przez Józefa Czapskiego (nominowanego w miejsce Strumpha). Polecenie wyrzucenia jej z wojska. Powód: „zdradzanie tajemnic wojskowych" (w liście do Zygmunta). Zofia protestuje. Interwencja Czapskiego (i efekt: „głupia sprawa"). Prawdziwy powód: donosy na Zygmunta Hertza (podpadł, bo rzekomo miał krytykować pensje oficerskie; złożył raport o zepsutym jedzeniu dla żołnierzy i sprzedawaniu dobrej żywności). List był dodatkowym argumentem. Późniejszy wyjazd z Rosji: palenie listów, dokumentów. Wtedy płk Angerman pokazuje Zygmuntowi pisane na niego donosy (wcześniej uniemożliwiające mu awans).

    Wywiad Izabelli Chruślińskiej z Zofią Hertzową. Materiały do książki pt. „Była raz Kultura…"

  • Jerzy Giedroyc w niełasce

    Geneza niełaski Jerzego Giedroycia i ludzi z nim związanych. „Jerzy nie był z tych, którzy słuchają przełożonych", „starał się prowadzić politykę niezależną". Powód: artykuł zestawiający Tobruk i Monte Cassino, który nie spodobał się gen. Andersowi. Skutek: przeniesienie Giedroycia do Gallipoli, na oficera oświatowego do bazy. Krótko, potem wyjeżdża do Londynu.
    Stara ekipa - związana z Józefem Czapskim i Jerzym Giedroyciem - „w niełasce". Pojawiają się nowi ludzie; Zofia Hertz - mianowana kierowniczką drukarni (choć się na tym nie znała). Potem: skierowanie do biura spisującego oszczędności żołnierzy (w Anconie). Po tych epizodach: powrót do Rzymu i Florencji.

    Wywiad Izabelli Chruślińskiej z Zofią Hertzową. Materiały do książki pt. „Była raz Kultura…"

  • O dwóch siedzibach „Kultury"

    Szczegółowa opowieść Zofii Hertz o dwóch siedzibach „Kultury". Pierwsza - w domu przy avenue Corneille (przez 6 lat). Trudne warunki, ciężka praca, by doprowadzić go do stanu używalności. „Dopiero po pół roku przekonaliśmy się, że tam była kuchnia". Krąg domowników powiększa się - z czasem wprowadza się Józef Czapski, Maria Czapska. Są też zwierzęta domowe (pies Black, kot Żółtek i koty dzikie - zwane Minusami). Wizyta żydowskiego właściciela, Aarona - zobaczył psy i koty, uznał, że mieszkają tu bogaci ludzie, podwyższył czynsz. Coraz większe żądania właściciela, zakaz pracy w domu, w końcu - przegrany proces zespołu Kultury. Apel o pomoc w znalezieniu nowej siedziby, w której można byłoby mieszkać i pracować. Historia znalezienia domu w Maisons Laffitte i transakcji kupna (długie targi o cenę z właścicielką). Pomoc Aleksandra Weissberga-Cybulskiego, właściciela firmy budowlanej. Pożyczanie pieniędzy (m.in. od milionera Edwarda Berenbauma z Urugwaju). Pomoc Stefana Zamojskiego. Szczęśliwy zbieg okoliczności - transakcja zawarta tuż przed wojną w Algierze i skokiem cen mieszkań w Paryżu. Tragiczny los właściciela pierwszej siedziby przy Corneille - zabitego wraz z żoną podczas napadu rabunkowego.